Чому вчить війна

Наводив лад у своєму архіві. І натрапив на кілька матеріалів трьох-п'ятирічної давнини. Усі вони стосувалися проблем нашого гіганта-монополіста «Нафтогазу України». У мене і тоді, і сьогодні складається враження, що великі «боси» цього акціонерного товариства чітко навчилися наспівувати одну й ту саму мелодію, вальсуючи один з одним. Слова звучать однаково, як і музика. Текст, приблизно, такий: щоб більше добувати, треба більше вкладати грошенят. А оскільки держава у нас бідна, то насамперед потрібно збільшити тарифи. І так повторюється в кожному «па». І дивно – не набридає їм! Утім, «бабло» пропонують брати в обивателя, а витрачати його на себе.

І, ось, несподіванка! Знайшов на одному загальнонаціональному порталі інтерв'ю голови правління НАК «Нафтогаз» Олексія Чернишова. Він повідомляє, що минулий опалювальний сезон Україна пройшла вперше за рахунок газу, видобутого в країні. Наводжу слова Чернишова:

Він також нагадав, що зима 2023-2024 була особливою для України.

Здавалося б, після такого зізнання, – це я щодо самодостатності, – можна було пуститися в радісний танок. Але щось мене утримує. І перш за все, причини, перераховані главою «Нафтогазу». От мене абсолютно не тішить, що через щось знизився обсяг споживання «блакитного палива». Ну, що хорошого в тому, що скоротилася кількість покупців? Це означає, що зменшилася кількість промислових і енергетичних об'єктів, які кількома роками раніше вимагали від компанії збільшення видобутку і продажу газу.

Розумію, йде війна. Противник знищує ті підприємства, що є фундаментом вітчизняного ВПК. Ще менше радості в тому, що «деякі індустріальні гіганти припинили своє існування, деякі скоротили обсяги виробництва - економіка стала меншою».

А я пам'ятаю один із виступів екс-Президента України Віктора Андрійовича Ющенка на одному з ток-шоу, коли він із цифрами в руках доводив, що підприємство-монополіст «Нафтогаз України», по суті своїй, з державної корпорації перетворилося на приватну, і що цій самій корпорації байдуже, чи є справа до розвитку промисловості країни. Головне для них – видобувати менше, а продавати дорожче.

Пам'ятаю і численні розповіді про те, що видобуток – справа витратна, а тому треба з обережністю підходити до цього процесу. І оскільки вільних грошей немає, то має сенс втягнути в цей напрямок іноземних інвесторів. Вважаю, що не тільки в мене така довга пам'ять. Можна поритися в Інтернеті й відшукати всі ці монологи та діалоги.

І ще одна фраза пана Чернишова:

Я люблю перечитувати збірку афоризмів Вінстона Черчилля. Так, ось, він якось сказав:

Історія вже давно довела справедливість цього висновку. Непогано, щоб уроки ці врахував у своїх викладках Голова правління «Нафтогаз України».