Нам не потрібний «Нігерійський варіант»
Скрупульозні аналітики в галузі економіки знайшли приклад країни, де генератори, – по суті, – замінили звичну для решти світу електромережу. Це я про Нігерію.
Так, багата на копалини африканська країна. Так, є і нафту, і газ. За запасами цих видів енергоносіїв нігерійці попереду всіх країн континенту! Але там застосування генераторів дійшло до такої стадії, що багато хто тягне за собою ці переносні прилади. Більше того: вже існують цілі звалища відпрацьованих і викинутих через непотрібність таких, ось, пристроїв.
Спостерігаю ситуацію в Україні і приходжу до висновку, що якщо Кабінет міністрів не почне займатися всерйоз відновленням енергопостачання, то на нас чекає доля Нігерії.
Тим часом, цілком очевидно, що повсюдний перехід на подачу електрики за допомогою генераторів спричиняє різке подорожчання товарів та послуг. Ось приблизний розрахунок. Собівартість виробництва 1кВт енергії на генераторах становить від 18 до 25 гривень за кіловат. Це набагато більше, ніж у тарифах для населення (2 гривні) чи бізнесу (від 5 до 10 гривень). Тобто генератори – це не панацея, а якийсь тимчасовий вихід із ситуації. Але вартість продукції, виробленої з такої енергії дорожча відсотків на 10.
Щоправда, завезення генераторів із інших країн різко збільшилося. Отже, можуть впасти ціни на ці прилади, хоча куди подітися від вартості пального, яким їх слід заправляти?
Зрозуміло, що не варто очікувати на прибуття плавучих електростанцій з Туреччини та Німеччини. Тут усе просто!
Собівартість виробництва енергії на такому кораблі становить 9 гривень за кіловат. Якщо припустити, що влада погодиться поставити кораблі та почне подавати електроенергію населенню (купувати по 9, а продавати по 2 гривні за кіловат), то хто сплатить різницю? Тариф не змінити…. А скарбниця порожня. Тому не буде у нас працюючих кораблів-генераторів.
Що ж робити? Зрозуміло одне: швидкого відновлення енергосистеми України не варто чекати. Причому терміни щодо такого відновлення звучать різні. Галузевий міністр Галущенко каже: у разі відсутності обстрілу енергосистему можна відновити протягом півроку. Голова адміністрації Львівської області наполягав на період від 8 до 12 місяців. Реальність може бути іншою: від півтора до трьох років. Але хто ж гарантує, що обстрілу не буде?
Як на мене, так варто дати можливість середньому та малому бізнесу України через фінансові преференції у вигляді безвідсоткових кредитів зайнятися виробництвом цих самих генераторів. Нехай не найпотужніших за величиною, а середніх. Нехай заробляють вітчизняні підприємці, а не як сьогодні – китайці.
Повідомляю: 18 грудня до порту Іспанії прибув величезний контейнеровоз із комплектуючими з Китаю. Для європейських виробників генераторів. Метал приїхав, лишилося тільки зібрати. І дефіциту на генератор знову не буде.
