Коли фінанси співають романси
… Треба звертатися за грошовою підтримкою до тих, хто це «бабло» має? Питання для України найважливіше. Ось, що минулого тижня написав провідний у світі журнал у галузі економічного аналізу the Economist:
Америка вчасно надала гранті і зобов’язалася пропонувати наступного року 1,5 миллиарда доларів на місяць.
Європейський Союз, однак, не зробив ні того, ні іншого. Його фінансування поки що запізнюється, а мільярди все ще не виплачені. Гроші надходять у формі позик, а не грантів.
Наполягати на кредитах, а не на грантах теж помилка. Україна навряд чи зможе дозволити собі повернути гроші. І це надсилає гнітючий сигнал країні, яка бореться за європейський ідеал свободи.
ЄС наполягає, що ці позики надаються на настільки вигідних умовах, що вони схожі на грант. Тим не менш, дрібним шрифтом написано, що їх потрібно погасити, тобто вони додадуть официальних цифр боргу України.
Найпростіше ходити світом із простягнутою рукою і просити допомоги. Але не варто сподіватися, що цю допомогу тобі обов'язково нададуть. Навіть якщо симпатії Євросоюзу та США до України є очевидними. Сполучені Штати Америки, чия економіка сильніша за європейську, можуть поділитися. А ось, «Старе світло» долає енергетичні проблеми, які обрушують промисловість, а отже, обрізають можливість безоплатної фінансової допомоги.
Вихід, який пропонується – а про це повідомив минулого тижня Ярослав Железняк, – що вже за нового голови НБУ надруковано перші 15 мільярдів гривень, явно не рятує ситуацію. За його інформацією, загалом Нацбанк цього 2022 року вже профінансував держбюджет майже на 330 мільярдів гривень.
Зрозуміло, що друкарський верстат увімкнений не від хорошого життя. Незабаром Україна буде зобов'язана виплатити за своїми доларовими держоблігаціями суму в 408,9 мільйона доларів США, для чого доведеться продати долари із золотовалютного резерву Національного банку. Ну, і ще за тиждень чекає велике погашення гривневих держоблігацій у розмірі 19 мільярдів гривень.
Саме такий стан справ змушує Кабінет міністрів просити фінансову допомогу у наших західних партнерів та союзників. Повторюю те, про що багато говорять і пишуть вітчизняні аналітики: національний бізнес має власні програми та пропозиції щодо розвитку економіки України. Вони давно лежать в урядових кабінетах, але їх не поспішають розглядати.
Розумію: війна. Переконаний, що Кабінет міністрів змушений щодня, щогодини вирішувати нагальні проблеми, пов'язані з обороною країни. Але слід пам'ятати, що без збереження української промисловості жодні західні гранти нам не допоможуть. Але це так.
