Куди ведуть ідеї Дениса Шмигаля?

Куди ведуть ідеї Дениса Шмигаля?
Читать grad.ua в  

Цитую загальнонаціональне інтернет-видання LIGA ZAKON Бізнес. Ось, що пише юрист-аналітик Людмила Присяжна:

Прем'єр-міністра України Денис Шмигаль заявив, що у фокусі діяльності Уряду сьогодні є десять пріоритетних напрямів та реформ: розробка нової економічної моделі України як ресурсного центру Європи; реформа сектору громадянської безпеки; оновлена ветеранська політика; реформа енергетики, спрямовану енергонезалежність і модернізацію…

Ну і ще кілька пунктів.

Зупинюся на першому, який наголосив Прем'єр-міністр: «Розробка нової економічної моделі України як ресурсного центру Європи». Вкотре дивуюсь певної однобокості моделювання майбутнього економіки країни. Є таке визначення, – можливо, не зовсім формальне, – «ресурсне прокляття». Даю розшифровку: саме так називають стан країн, які надіявшись на багаті надра або на користь попиту моно товарів, втратили тонус національної економіки і в результаті опинилися у розбитого корита.

У чому приховані ризики сировинної економіки? Вони лежать на поверхні. Перерахую. Не відновлювані природні ресурси рано чи пізно закінчаться. Ціни на сировину схильні до циклічних коливань і різко знижуються в періоди світових криз.

Цікавий приклад навів відомий український економіст Олексій Кущ, розбираючи програму Дениса Шмигаля:

До 1960 року економіка Сомалі випереджала якісні параметри Південної Кореї.
Але остання завдяки ставці, зробленій на розвиток творчої та інноваційної економіки (щоправда, перед цим, була реалізована незалежна промислова політика), зуміла вирватися з порочного кола абсолютних і відносних переваг у вигляді дешевої робочої сили та ставки на сільське господарство. А Сомалі продовжує їх пошук у такому захоплюючому занятті, як «лов» чужих танкерів.

У моделі, запропонованій нашим Прем'єром, немає місця галузям, які забезпечують потреби внутрішнього ринку. Немає в ній місця та складного машинобудування, не кажучи вже про інноваційні напрями.

За кілька років до війни відбулася знакова подія – питомий віст продовольства та сільськогосподарської сировини у структурі нашого експорту цілком можливо вперше в історії перевищив майже 50 відсотків від загальних експортних потоків.

Що сталося? Протягом короткого періоду часу (до 2008 року) зростання машинобудівного експорту перевищувало сільськогосподарську, але після глобальної фінансової кризи, починаючи з 2009-го, ситуація кардинально змінилася: Україна стала на шлях деіндустріалізації та паралельного нарощування сировинного аграрного валу.

Що сьогодні бачимо? Китай уже робить Африку своєю продовольчою базою, перетворюючи її на світову житницю. Що буде років через 5 – 10 із Україною, яка, на жаль, може втратити свій нинішній статус не лише для світу, а й Європи?

Автор: журналіст Ігор Розов

Схожі новини

Коментарі



СМИ Украины: