В Одесі з'явилася вулиця на честь садівника
Вулиця Миколи Гефта у Пересипському районі перейменована на честь Ганса Германа, садового майстра, якого було запрошено до Одеси у січні 1812 року. Народився він у сім'ї лютеранського священика, у Пруссії здобув освіту за курсами землеробства, садівництва, лісівництва та ботаніки.
Він створив міську плантацію рослин, що була приблизно на місці сучасного стадіону «Спартак». Тут вирощували перші дерева для озеленення міста, а також рослини та трави для одеських лікарень.
Коштів, які отримували перші озеленення, вистачало тільки на оплату праці самого Германа та двох його помічників. Але їх сил для догляду за плантацією та озелененням міста явно не вистачало. На допомогу Германові почали привозити арештантів, але вони не горіли бажанням допомагати садовому майстру. Дійшло до того, що із в'язнями почали приїжджати пристави, щоби спостерігати за роботами.
В 1813 йому передали міський публічний сад, створений Феліксом Дерибасом і подарований місту. На землях плантації садівник вирощував саджанці фруктових та лісових дерев, квіти. Вже до кінця року вздовж одеських тротуарів росло 240 нових дерев. Невдовзі на вулицях з'явилися й акації, які порадили садовому майстру висадити у місті Михайло Воронцов.
В 1824 був упорядкований Приморський бульвар, на алеях якого Г. Герман посадив 454 дерева, озеленений Олександрівський проспект. Герман, окрім робіт на плантації, почав виконувати роботу «міського» садівника і стежив за станом дерев на міських бульварах та вулицях.
На початку 1850-х років додалися роботи на 25 десятинах колишнього саду Рішельє. Було створено лісові посадки на 200 десятинах у районі Пересипу, щоб стримувати пісок. Садівник доглядав сади при міській лікарні, будинках піклування сиріт та жебраків, військовому госпіталі, Одеському інституті шляхетних дівчат, церковному та театральному майданах, на Зовнішньому бульварі – і все це в умовах відсутності прісної води, сильних степових вітрів та літньої спеки.
Понад п'ятдесят років Ганс Герман служив міським садівником: від молодих років до глибокої старості. Але коли настав час заслуженого відпочинку, виявилося, що садівник похилого віку не має права на пенсію, адже посади садівника не було в штаті міського управління Одеси. Це означало, що він не значився на державній службі, тому й претендувати на пенсію не міг. Про включення посади до штату та призначення пенсії клопотали сам Герман, одеський градоначальник та генерал-губернатор Новоросійського краю. Однак тодішній міністр внутрішніх справ відмовив у задоволенні прохання. Натомість він порадив одеській владі, якщо місто потребує досвідченого садівника, заохочувати його тимчасовими виплатами.
За клопотанням М.С. Воронцова Г. Герману було надано звання Потомственного почесного громадянина. Хоча воно не давало жодних матеріальних привілеїв. А клопотання про призначення Г. Герману пенсії знову порушує призначений у 1863 Новоросійським і Бессарабським генерал-губернатором П.Є. Коцебу. Міністр внутрішніх справ запропонував міському суспільству призначити Г. Герману щорічну допомогу з міських доходів від дня звільнення його від служби.
У 1864 році міська дума одноголосно ухвалила передбачити у міських витратах по пенсійному капіталу виплату колишньому міському садівнику Г. Герману 228 руб. 37 коп. На той час йому вже виповнилося 80 років.
