Навіщо нам переганяти Європу?
Усі ми люди дорослі, а до того ж уже третій рік живемо під обстрілами цілодобово. Щоправда, поки що з перервами. Тому, коли починаємо читати новинну стрічку з інформацією про те, що в Харкові, приміром, кілька сотень тисяч людей сидять без світла, розуміємо чому там і в Кривому Розі діють графіки відключення електрики. Та й зайвий раз нагадувати обивателю, що одночасно не варто вмикати «пралку», електрочайник і «телик» – даремно витрачаєте час, панове з Міненерго. Пояснюю на пальцях. Якщо всі ці три прилади увімкнені, то екран телевізора почне блимати, ніби прагне зобразити не картинку, а «азбуку Морзе». Звичне гудіння пральної машини почне видавати схлипи, підтверджуючи, що щось з електрикою явно не так.
Нам періодично розповідають цікаві та зворушливі історії. Зміст цих бувальщин такий. Удари по джерелах, що генерують енергію, є, і вони серйозні. Але наші славні робітники, техніки та інженери героїчно долають труднощі і не залишають більшість українців без світла. За що їм низький уклін – це я вже без жодної іронії з глибокою вдячністю!
А тепер переходжу до фактів, що викладаються різними людьми. Починаючи від чиновників і закінчуючи депутатами. Між ними знаходиться «прошарок» - представники енергетичних компаній. Вони говорять рідко, іноді в півголосу, але від їхніх слів усім обивателям стає не по собі. Представники цієї галузі скромно нагадують: серйозні руйнування вимагають серйозного ремонту. А це – серйозні гроші. Отже, потрібно збільшити тарифи на світло. Ну, хоча б удвічі – до шести гривень. Краще – у три. До дев'яти! Можливо, тоді, – це вимовляється майже пошепки, – ми зуміємо покрити всі свої витрати і гарантувати яскраву лампочку в кожному вікні. Щоправда, я досі не можу відшукати в просторах Інтернету інформацію про те, куди поділися кілька мільярдів «євро» і стільки ж доларів, виділені нам світовою спільнотою рік тому на цей самий ремонт енергосистеми України.
А тепер кілька цікавих фактів із життя країн Євросоюзу, які, – як нам кажуть, – є прикладом. До практики їхнього життя ми зобов'язані прагнути!
Отже, почну. Нам розповідає Міненерго, що собівартість електроенергії в Україні близько 1,5 гривень за кВт-год, або 1500 гривень за МВТ-год. Це – 38 доларів, хоча в Угорщині або Словаччині вона коштує 18 доларів. Це ось та різниця, яку пиляють у нас на енергетичних потужностях під виглядом собівартості.
Щоб це означало запитали б ви?
Це означає, що знищення української енергетики, грає зараз на руку енергетичним ділкам. Вони постачають в Україну дешеву європейську електроенергію, залишаючи прибуток через свої «прокладки» в Європі. З урахуванням того, що на нас скоро чекає ліквідація обмежень на ринку електроенергії, а така пропозиція надійшла від НКРЕКП, то можна з упевненістю сказати - прибуток наших енергетичних магнатів зросте ще більше. Хоча якщо порахувати собівартість електроенергії в Угорщині чи Словаччині, потім додати туди плату за передачу і розподіл, то ми з вами отримаємо 2,8 гривень за кВт-год. Виходить, що це майже ті цифри, які ми сьогодні платимо за електроенергію, а нам кажуть – треба підняти до 3,5 гривень.
Словом, кому війна – біда, а кому – мати рідна.
