Імпорт електроенергії за рахунок покупця?

Прислів'я «Голь на вигадки хитра» точно не відноситься до українського бізнесу. Зараз поясню. Я тут порився в інтернеті, намагаючись з'ясувати, як вирішує проблему з обмеженнями в енергетиці вітчизняний капітал. І натрапив на інтерв'ю, яке дав виданню ЛIГА голова енергетичного комітету Верховної Ради Андрій Герус.

Ось що він розповів:

Я, наприклад, ні краплі не сумнівався, що власники великих підприємств точно знайдуть вихід із дефіциту електрики. Причому, звісно, без зайвих власних витрат, перекинувши ці витрати на гаманець обивателя.

Ну що буде далі, очевидно. Різко зростуть витрати на продукти харчування. Насамперед на кисломолочні продукти, олію, яйця, цукор, хлібобулочні вироби. Тобто на те, без чого не може обійтися будь-яка українська родина. Насамперед, яка проживає у містах.

Зрозуміло, що люди будуть змушені купувати мінімальний набір продуктів, бо їсти хочеться. Худі гаманці покупців ще більше охляють.

Чи є вихід із цієї ситуації?

У чому полягає роль ринку? Перерахую: покривати витрати всіх учасників від видобутку палива до постачання споживачеві. Стимулювати споживача та решти учасників знижувати невиробничі втрати. Стимулювати приплив інвестицій у всі «вузькі» місця. Ні старий, ні новий ринок не виконував ці завдання.

Чому? Завжди регулятор намагався вручну стимулювати бажані миттєві реакції учасників. Простіше кажучи, намагався догодити, – насамперед! – бізнесу, а вже потім згадати про населення.

Чи можна швидко змінити ситуацію? Можливо. Під час війни це зробити простіше, ніж у мирний час. Як? Для запровадження тарифу на денний та вечірній час потрібен один день. Як і для врахування особливостей роботи у вихідні та інші дні тижня.

На жаль, проте нічого подібного ми не бачимо. Є, з одного боку, монополісти в енергетиці, які хочуть високі тарифи, і є монополісти споживачі, які хочуть низькі тарифи. І тут важливою є роль держави (НКРЕКП), якої немає. І поки що не видно, що з'явиться. Алє має бути.