Головна проблема не в зменшенні пенсіонерів, на жаль
Відомий український економіст Олексій Кущ минулого тижня в соціальній мережі Фейсбук опублікував цікавий «блог». Зміст його стосувався насамперед скорочення чисельності українських пенсіонерів. Цитую:
На початок 2024 року в Україні налічувалося 10, 52 млн. пенсіонерів. У 2012 році налічувалося 13,8 млн осіб. Напередодні повномасштабної війни цей показник скоротився до 10,9 млн.
За два роки війни кількість пенсіонерів скоротилася на 325 тисяч осіб, а за два роки пандемії (2020-2021) - на 494 тисячі осіб. Дивні процеси відбуваються 2024 року: за січень-березень 2024 року кількість пенсіонерів скоротилася відразу на 362 тисячі осіб - до 10,15 млн. Тобто скорочення за квартал перевищило аналоговий показник за останні два роки.
Причин такого скорочення вистачає, і вони очевидні. Перша: частина людей похилого віку залишилася на окупованій території. Друга, як на мене, моторошна. Це зростання коефіцієнта смертності. Чоловіки у нас не доживають до пенсії (середня тривалість життя знизилася з 65 до 57 років), а на кількість пенсіонерів в основному впливає зниження тривалості життя жінок (з 75 до 70 років). І це досить значущий сегмент пенсіонерів.
Гаразд. Цю сумну статистику під час війни цілком можна пояснити. Падає рівень життя, а цей процес стосується, – здебільшого, – людей похилого віку. Немає можливості підтримати їх фінансово, а тим більше надати їм сучасне медичне обслуговування, без якого літнім людям просто не обійтися. Я вже мовчу і якесь лихе зростання цін на лікарські препарати. Таке враження, що всі наші контролюючі органи, починаючи від Антимонопольного комітету і закінчуючи державними регуляторами за цінами на ринку, взагалі перестали працювати.
Але я про інший бік згаданої вище проблеми. За останні десять років кількість пенсіонерів скоротилася на 3,65 мільйона осіб або на 27%. Тепер давайте екстраполюємо цю тенденцію на загальну чисельність населення України. У 2012 році в Україні налічувалося 45,56 млн осіб. Того ж року, – вперше за 19 років, – зафіксовано приріст населення України.
Темп зниження чисельності населення за період 2012-2024 років на 27% означає втрати понад 12 мільйонів осіб. Тобто в Україні зараз має бути 33 мільйони осіб, але це без урахування міграції за кордон. Крім того, цифра в 45 мільйонів у 2012 році була явно перебільшена, тому що перепис не проводився. Якщо відняти кількість біженців за кордоном, то отримаємо 27 мільйонів осіб. Я розумію, що мені можуть заперечити: не коректно переносити відсоток скорочення пенсіонерів на інші вікові категорії українців. Відповім цифрами світової статистики. За даними ООН, за кордоном майже 6 мільйонів біженців з України. Ось, перша страшна трійка:
- Сирія - 6,5 млн.
- Афганістан - 6,1 млн.
- Україна - 5,9 млн.
До чого я використав так багато цифри? Перед нами вже сьогодні стоїть надскладна проблема, яку належить вирішувати країні. Скорочення чисельності населення в категорії працездатного віку, а біженці – це найактивніша частина українців, ставить питання про майбутнє економіки України. Із майже шести мільйонів наших співгромадян, які виїхали, – багато дітей і підлітків. Ті, кому в лютому 2022 року було 13 – 14 років, уже стали випускниками середньої школи. А старша дітвора намагається вступити до вишів на чужині. Отже, ми "де-факто" втрачаємо молодь, на яку покладається роль «мотора» майбутньої України.
Словом, відхід старих – погано. Дуже погано. Але куди гірший дефіцит молоді.
