А чому нам не спишуть борги?
Іноді корисно заглядати в соціальні мережі. Ось, кілька днів тому натрапив на пост відомого українського економіста Данила Моніна.
Пише про витрати державного бюджету, виділені на погашення зовнішнього боргу. Цитую:
Багато експертів дотримуються оптимістичної точки зору. І наводять як приклад десятки країн-боржників, які живуть собі цілком нормально і не переймаються сумною думкою, що взяті в борг гроші треба віддавати кредитору.
А тепер опишу, ось, яку ситуацію. З 1 травня 2004 року Польща увійшла до Євросоюзу (ЄС). З цього дня і до кінця березня 2023 року поляки отримали з фондів ЄС 235 мільярдів євро. Ну, і за цей же період країна перевела в загальну скарбничку ЄС понад 78 мільярдів євро.
Були ще кредити. І від Світового Банку, і від США, і від Євробанку. Загалом Польща отримала близько 500 мільярдів євро.
Тепер подивимося на ситуацію з Україною в період з 2015 по 2019 роки. Ось, цифра: 300 мільйонів євро від Європейського інвестиційного банку і 200 мільйонів євро для Фонду Енергоефективності. Зрозуміло, що нам для модернізації країни треба щонайменше стільки ж, як і Польщі, а взагалі-то вдвічі більше.
Кредитори, - побутує така думка, - люблять вивчати кредитну історію позичальника. І ті країни, які, - на їхню думку, - вирізняються несумлінністю, потрапляють до "чорного" списку.
Але чи завжди так буває насправді? Подивіться на ситуацію з тією ж Польщею перед вступом країни до Євросоюзу.
У 1991 році держборг Польщі перед західними країнами становив 33 мільярди доларів США. І раптом Паризький клуб кредиторів ухвалив рішення про списання 17 мільярдів "баксів" польського зовнішнього боргу. Мало того, Польщі реструктурували виплати за іншою частиною, що знизило платежі на 80 відсотків. Це списання призвело до того, що макроекономічні показники Польщі стали відповідати Маастрихтським критеріям, які і є необхідною умовою для вступу в ЄС.
Повернуся до початку цього матеріалу. Ну, про те, що наступного, - 2024 року, - у державний бюджет закладено 10 мільярдів доларів для погашення зовнішнього боргу.
Мене вже майже два роки мучить одне й те саме запитання: чому країні, яка веде війну з країною-ворогом західного світу, досі ні Євросоюз, ні інші країни-кредитори не списали борги перед тамтешніми кредитними організаціями? І чому ні Верховна Рада, ні Кабінет міністрів не виявляють у цій ситуації твердої наполегливості?
