Чи є «задній розум» у ДТЕК?
Почну з історії. Наприкінці літа – на початку осені минулого року одна з перших осіб ДТЕК давала інтерв'ю загальнонаціональному ЗМІ. У його відповіді прозвучали слова, зміст яких зводився до простої формули: на нас чекає сувора зима, а тому, хто хоче жити в нормальних умовах, валіть із країни.
На нього, звісно, накинулись усі. Від політиків та журналістів до обивателів. Каюсь! І я вставив свої «п'ять копійок» засудження. А зараз, розуміючи «заднім розумом», втямив: людина чесно зізналася, що вітчизняний паливно-енергетичний комплекс до серйозних випробувань не готовий.
А тепер ще одна історія. Про те, як надавали на сесіях міської ради Одеси згоди на приватизацію найважливіших об'єктів муніципальної інфраструктури. Всій! І промови, які я тоді слухав. За рідкісним винятком, більшість депутатів – хто з місця, хто з трибуни – говорили одне й те саме: «Все, що в руках держави, працює не ефективно! Тому прийдуть «приватники» і все запрацює, як годинник…».
Ці «приватники» не скупилися на обіцянки. Вони, нібито, знали, як виправити «совок» та вивести муніципальне тепло, світло, воду та газ на найвищий світовий рівень. Не думаю, що тодішні депутати були наївними у своїй більшості. Просто почала працювати «машина» вже нового «агітпропу». І лише фахівці намагалися поставити питання. Головне! Звідки на всю громаду обіцяних планів візьмуться гроші?
Втім, і нинішні державні компанії нічим не кращi приватних. Взяти хоча б дві останні аварії на підстанціях «Укренерго». Тиждень місто сидить по суті без світла, а нас дурять розмовами про подачу електрики в режимі 8 на 2. І коли після 10 години темряви ти дзвониш у кол-центр, то оператор радить звертатися до міської аварії. Там розуміють різницю між аваріями всередині будинкової мережі та аварією на підстанції? Чи валять дурня?
Але з державними компаніями ми хоч маємо ще можливості розібратися.
Я вже нещодавно писав, що об'єкти безпеки міста не можна віддавати у приватні руки. Причина одна: такий власник, як будь-який нормальний бізнес, піклується, насамперед, про високий прибуток. Причому особистий! Але наш, вітчизняний підприємець навіть не бажає думати про майбутнє та можливі ризики. Свої оборотні кошти він вважає за краще витрачати не так на резерви, необхідні при надзвичайних ситуаціях. Він краще на віллу в Ніцці витратить або на яхту.
Зрозуміло, що під час війни переглядати власність не варто. Але, як на мене, так, у перші ж дні миру, ось що варто зробити. Відібрати всю міську інфраструктуру (світло, вода, тепло, газ) у приватників та передати її муніципалітету та державі.
