Тож які професії сьогодні потрібні Україні?
Все ж таки сфера обслуговування навіть під час війни залишається чи головною на ринку праці. Це я не вигадую. Просто прочитав звіт Центру економічної стратегії «Економіка України під час війни».
Ось як формувався «порядок денний» з працевлаштування українців з початку війни. Викладаю версію керівника експертно-аналітичного центру кадрового порталу grc.ua Руслани Березовської.
Лише за півроку після початку війни ринок праці в Україні почав оживати. Однак перші вакансії з'явилися вже за кілька тижнів після її початку. Це були пропозиції щодо забезпечення продуктами. Набирали людей, які мешкають близько до місця роботи. Далі з'явилися вакансії у критичній інфраструктурі, оборонній промисловості, логістиці, медицині та інших галузях.
На думку Руслани Березовської у вересні ринок став активнішим, і вакансій побільшало. Чому? Більш-менш стабілізувалася економіка, роботодавці адаптувалися до нових умов існування, промацали ґрунт та розуміють усі ризики та потреби. Почала збільшуватися кількість вакансій та рівень запропонованих зарплат.
«Попереду сфера продажів, за кількістю вакансій навіть вона перевищила довоєнні показники», – зазначила Березовська.
І ось тут мене не перестає долати здивування. Здавалося б, сьогодні найзатребуванішими професіями мають бути інженери-технологи, конструктори, верстатники, слюсарі-збирачі, фахівці у сфері високих технологій.
Сучасна війна – це зіткнення передусім новітніх технологій. Так, принаймні вважають військові. Якщо це так, то чому ж у списку затребуваних професій ми знову читаємо про продавців, касирів, адміністраторів торгових залів, менеджерів з продажу?
Зрозуміти логіку фахівців, які формують ринок праці в Україні, на жаль, мені не під силу. Єдине, на що розраховую, то це на те, що через воєнний час не всі спеціальності варто озвучувати публічно.
