Катастрофа «Адмірала Нахімова» предтеча аварії ЧМП?
Це потім уточнюватимуть деталі. Експерти візьмуться вивчати рішення кожного з капітанів. Урядова комісія на чолі з Гельдаром Алієвим роздаватиме без суду та слідства смертні вироки. А 31 серпня 1986 року із запізненням, о 22 годині 10 хвилин, - чекали, коли на лайнер «Адмірал Нахімов» підніметься начальник управління КДБ по Одеській області генерал-майором Анатолій Крикунов із дружиною та дітьми.
Про зіткнення в Цемеській бухті балкера «Петр Васєв», що везло без 29 тисяч тонн зерна та пасажирського пароплава, що мав на борту 1240 осіб, написано багато. А вранці, 1 вересня 1986 року, розписуючись у приймальні «Вечірки» у «кондуїті», заведеному Борисом Федоровичем Дерев'янком, мене до телефону покликала наш редакційний секретар Люся: «Поговори з кореспондентом Бі-бі-сі…». Почув голос: "Ви не можете розповісти подробиці катастрофи "Адмірала Нахімова"?". Про зіткнення знав, уночі зателефонували знайомі із ЧМП. Але відправив до свого колеги, на жаль, уже покійного Жора Грудєва. Сказав по внутрішньому: "З тобою Бі-бі-сі прагне поспілкуватися ...". «Нехай повисять на телефоні, мене мучить «Голос Америки».
Потім Жора поїхав у відрядження до Новоросійська. Був там із півмісяця. Приїхав із сірим обличчям. Трохи пізніше розповів, що трупи спочатку збирали на окремому причалі, а потім переносили в портовий холодильник та вагони-рефрижератори. Туди могли потрапити лише члени урядової комісії та родичі загиблих. Грудьов зумів туди пробитися. Ціна? Довгі безсонні ночі від побаченого там.
Країна наближалася до розпаду. Через п'ять років він, – цей розпад, – і стався. Але тоді ще діяла система. Ось факти перших днів після трагедії. Першого ж дня в готелях міста було встановлено 80 додаткових телефонів, розгорнуто пункти прийому телеграм. Залізничники в умовах і так підвищеного пасажиропотоку змогли за півдня підготувати склади для доставки «нахімовців» додому: 5 вагонів на Одесу, 2 на Київ та Дніпропетровськ, 2 на Прибалтику, під одному вагоні на Харків, Ленінград, Львів, Донецьк, Саратов. Першого вересня 1986 року додому поїхала 301 людина.
Окрема розмова про водолази, що почали майже відразу опускатися на дно і намагатися увійти в пароплав, що затонув. Десятого вересня, працюючи у приміщеннях затонулого судна, загинув військовий водолаз Юрій Поліщук. Дев'ятнадцятого вересня потрапив у завал і не зміг вибратися Сергій Шардаков. Після цього пошукові роботи на пароплаві «Адмірал Нахімов» рішенням Урядової комісії було припинено. До цього моменту було обстежено 253 приміщення, що склало 52 відсотки підлягають огляду.
Згадуючи цю трагедію, що сталася тридцяти чотири роки тому, подумав, ось про що. Напевно, нічне зіткнення «Адмірала Нахімова» та «Петра Васєва» було таки невипадковим. Навіть у такій налагодженій системі, як Чорноморське морське пароплавство був присутній збій. Там, де він теоретично можливий, якщо природа сильніша за людину, але точно не могла б статися в повний штиль неподалік берега.
