Микола Чудотворець (260-343) – здавна один із найулюбленіших народних святих.
Вважається як «швидкий у допомозі» безстрашний захисник, заступник знедолених. Перший храм на Русі було збудовано саме на честь святителя Миколи Чудотворця. Преподобний Нестор Літописець писав, що це була церква у Києві, поставлена у 882 році.
Образ Святого Миколая неодноразово втілював у своїх мальовничих та літературних творах Микола Костянтинович Реріх.
***
Микола Милостивий! Ти – Чудотворець! Ти - Могутній! Ти - Святитель войовничий!
Ти - серця, що перемагає! Ти Водій думок істинних! Сили земні Ти знаєш!
Ти - меч, що зберігає! Ти – містам Заступник! Ти – правду зрячий! Чуєш, Владико, моління?
Злі сили на нас ополчилися. Захист, Владико, пречистий град! Пречистий град - ворогам озлоблення!
Прийми, Владико, прекрасний град! Подвиг, Отче, священний меч! Подвиг, Отче, все воїнство!
Дивотворець! Яви грізний Обличчя! Украй гради святим мечем! Ти можеш! Тобі сила дана!
Ми стоїмо без страху та трепету.
Н.К. Реріх. «Сон». 1916

Твор 1920 відрізняється більш трагічною інтонацією. Фарби тут інші — майже жалобні — червоне та чорне, що горять як розпечені вугілля. Простір середнього плану з фігурою святого знаходиться ніби в темних лещатах між опаленим градом на горизонті та похмурими чорними хвилями та хтонічними істотами, що наповзають на землю. За річкою на протилежному березі загрозливо клубочиться дим. Птахи в паніці покидають землю.
Не впізнав Нікола своєї Руської землі.
Вирубана, випалена, розвойована, стоїть вона порожня-пустенька, і лише вітри віють по глухих степах — і не знайти на ній правди.
Уразився серцем Святитель, підняв палицю і, швидкий на допомогу, пішов по Русі.
Ішов із міста до міста, із села до села, з Волги-річки на Москву-річку, з Дніпра на Помор'я — заушав нечестивців аріїв — беззаконних правителів, які забули слово Боже, карав лежнів-дармаїд і марнотратів, які не дбають про свою батьківщину...
M. Ремізів. Нікола Угодник