Пізно пити «Боржомі»?
Приказку «Пізно пити «Боржомі» наші лікарі зазвичай застосовують у випадках, коли пацієнт із великим запізненням звертається до фахівця. Так! У нього щось там боліло. А тут - пекло. Ну, і що? Поболить-поболить і перестане. На жаль. Але рано чи пізно, а до лікаря йти треба.
Я згадав про запізнення вжити цілющу воду, прочитавши рішення нашого Кабінету міністрів, який рішуче взявся за поповнення бюджету шляхом посилення фіскальних методів. Настрій і рішучість зрозумілі. Абсолютно невідомо, як вирішиться доля обіцяних 60 мільярдів доларів від США і 50 мільярдів євро від Євросоюзу. Зрозуміло, що щось дадуть. Ну, нам треба не менше 5 мільярдів "баксів" на місяць! Усе прораховано давним-давно. Про що знають наші західні партнери.
І жорстока суворість українського уряду по відношенню до свого бізнесу йде не від хорошого життя. Державі потрібно утримувати армію. Причому, не просто утримувати! Потрібні боєприпаси, техніка, а головне - бійці. Яким, - підкреслю! - щомісяця треба платити обіцяні гривні.
Тому критику на адресу Кабінету міністрів і самого прем'єра Дениса Шмигаля з боку економістів-аналітиків сприймають без належної уваги. Одна справа, коли ти сидиш і читаєш документи, а інша - на тобі лежить відповідальність за розв'язання величезної кількості проблем, які здаються нерозв'язними.
На жаль, але наш Уряд «прогавив» той момент, коли можна було ще запустити якусь аварійну модель реанімації вітчизняної економіки в умовах війни. Можна, звичайно, нарікати на те, що не зуміли захистити виробництва, які виробляють озброєння, від ударів агресора. Але про це говорити пізно. На жаль...
Як я розумію, державний бюджет у ситуації, що склалася, має бути поділений на дві обов'язкові витратні частини. Перша - Армія. Друга - соціальний захист людей похилого віку, дітей та інвалідів.
Мріяти про якісь вкладення в розроблення нових технологій, пов'язаних з обороною, гадаю, пізно. І не тому, що в Україні перевелися розумні й талановиті інженери, конструктори і вчені. Просто рівень технологій сьогодні настільки складний, що без серйозної сучасної виробничої бази не обійтися. Зауважу, що вітчизняні олігархи не поспішали з оновленням своїх активів. Вони просто експлуатували їх до зносу.
Виходить, що жити ми тепер мусимо за простим сценарієм: воювати і захищати старих і дітей. Така, ось, ситуація в новому, 2024 році.
