У Норвегії, звичайно, добре, але як бути з Україною?

Я тут на одному популярному загальнонаціональному сайті прочитав текст, який мене, м'яко кажучи, збентежив. Зараз розкажу.

Отже, так: автор повідомлення радісно викладав інформацію про те, що робота в Норвегії для українців є дуже переважною. І ось чому. Цитую: 

Я завжди з повагою ставився до батьківщини знаменитого автора детективів Ю Несбе. Він, звичайно, у своїх романах не дуже добре ставився до чиновників, але поважав своїх співвітчизників за принциповість у відстоюванні прав будь-якої людини, яка приїхала до Норвегії. І те, що українців, які поїхали туди, зрівняли в трудових правах з корінними жителями, зайвий доказ цього.

Ну, далі йде перелік спеціальностей, які потрібні в цій країні лиж, лісів, гір та водоспадів. Читаю:

Звичайно, відразу вказується заробітна плата. Знову цитата:

Щоправда, відразу слід, що називається, «холодний душ»:

Зважаючи на те, що наші люди, в своїй більшості, не вибагливі і звикли на всьому заощаджувати, навіть за високих цін на «комуналку» та позамежної вартості їжі та проїзду на міському транспорті, відчують себе «олігархами», отримавши зарплату, – це я про електрику , – у 4 200 євро.

А тепер не про Норвегію, а про Одесу. Вже давно усвідомив: відремонтувати сьогодні щось, що вийшло «з ладу» у квартирі, просто нема кому.

Хорошого водопровідника вдень із вогнем не знайдеш. Про електрику і заїкатися нема чого. Дефіцит цих фахівців настав не з початку війни. Десь, приблизно, років п'ять тому, почався відтік професіоналів цих спеціальностей до країн Західної Європи. Починали з Польщі, а потім почали освоювати й дальнє зарубіжжя. До речі, я знав багатьох шоферів, які пішли переучуватися на водіїв великовантажних машин, щоби виїхати і стати на Заході «дальнобійниками».

Але ось що мене мучить після прочитання цього тексту. А повернутись назад, вже після закінчення війни, додому, в Україні ці професіонали? Адже ми точно не зможемо їм гарантувати цю «норвезьку» зарплату.